Приспів
В морі, де живуть русалки, у холодній глибині,
Загубилося кохання і сховалось десь на дні.
А тепер воно сумує і блукає між скарбів,
Бо у небі - білі крила чайок, а не голубів.
1
Біля моря, де сонце зігріло пісок
І де ніжно тримав мене вітер за плечі,
Вмить на темному небі не стало зірок,
І дмухнув прохолодою стомлений вечір.
Освіжила обличчя солона вода,
І, здається, нарешті я все зрозуміла:
Десь поділось кохання – ось в чому біда,
Ми його берегли, а тепер загубили!
2
Цей світанок зустрінемо з морем удвох,
Я віддам йому біль на безлюдному пляжі,
Воно змиє потік невеселих думок,
Зрозуміє мене і нікому не скаже!
Десь загублене нами кохання живе…
Чи зуміємо ми його знов розшукати?
Час загоїть всі рани і тихо спливе,
А кохання не зможе, повір, не кохати!
9.07.2014
Загублене кохання
© Copyright: Лариса Гарбуз, 2014
Свидетельство о публикации №114070907309
Свидетельство о публикации №114070907309
Рецензии