Обкрадена, роздягнена до нитки
Своїми дiтьми-нелюбами ти.
Ось дорвемо сiряк останнiй й свитку -
З минулим ситим розведем мости.
В країнi, де всiм править злiсний долар,
Ми з вами вже i дихаємо в борг.
Чекаємо на милiсть випадкову,
Та звужується вольностi чертог.
Були у нас i сила, i спромога
Перетворити батькiвщину в рай.
За зраджених дiдiв, батькiв i Бога
Пустелею враз став квiтучий край.
У Захода ми стали холуями -
Це плата за безпам"ятство - наш грiх.
I цвинтарi розкрилюють над нами
Диявоьского шалу смертний смiх.
Брати, спинiть смертельну увертюру,
Врятуйте Україну вiдь ганьби!
Ми вляпались в цю авантюру здуру.
Ми ж козаки, а значить - не раби!
Из книги "Мелодiя серця" 2008 год
Зраджена Батькiвщина
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2014
Свидетельство о публикации №114070906772
Свидетельство о публикации №114070906772
Рецензии
