Нестримано міліє літо…
Знов день у згадку перебіг…
На гОрі визріває жито,
чекає на женців своїх.
У небі жайвора не чути,
край стежки явір – ніби спис…
Попід горою шлях забутий
прив’ялим споришем поріс…
Прямує літо до зеніту,
плодами липень заряснів…
На гОрі достигає жито..
Шлях виглядає козаків…
Ой, на горi, та женцi жнуть...
© Copyright: Инна Приходько, 2014
Свидетельство о публикации №114070808330
Свидетельство о публикации №114070808330
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.