Чи зможеш мово ти цвiсти
Піймай луну,що лине в небо.
Тож дай мені туди пройти,
Ширять,летіть,ловити треба.
Та чи піймаєш голос мрій?
Несучи правду і надію.
Несучи в серці образ твій,
З добром,що я від тебе сію.
Навіщо падають думки?
На землю? Мабуть що дозріли.
В серця вбиваючи клинки,
Розрухи...Люди озвіріли!
Чи зможеш мово ти цвісти
І я іду її плекати.
Плекає кожний,я і ти,
Плекали батько,також мати.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №114070800801