Чому мовчиш,не розмовляєш,
Неначе ти мене не знаєш.
Неначе голос в тишині,
Був загадковий не мені.
Мине обличчя,хвиля плине
І сонцесяйним соком лине.
Та й манить і зове у даль,
Голос серця- що печаль.
Немов омана в тихім гаю,
Де я на тебе знов чекаю.
Де вітерець шумить піснями,
Він розмовляє так із нами.
Гуде бджола,шумить травичка,
Така погана в мене звичка...
Помилки рідним вибачать,
Що розуміють та мовчать.
(Понкратова.О.В.)
Чому мовчиш?
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114070800509
Свидетельство о публикации №114070800509
Рецензии