Я розбивала серце на друзки.
Тепер його залишилося мало,
Бо як тепла комусь не вистачало,
То з усіма ділилась залюбки.
І ось у грудях крихітний шматок.
Життя у ньому вогник ледь жевріє,
Та кожен ще за звичкою ковток
Зробити прагне віри і надії.
Немає чим ділитися, нажаль,
Залиште, не висмоктуйте останнє.
Втрачає міцність з часом навіть сталь,
В собі шукайте сили й сподівання.
Благання
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2014
Свидетельство о публикации №114070505552
Свидетельство о публикации №114070505552
Рецензии