Мене питаєш ти, ким я являюсь,
Хоч і себе не бачиш в дзеркалі давно.
Заради тебе тільки посміхаюсь,
Але, нажаль, тобі усе одно.
Йду за тобою слідом і не знаю,
Чим обернеться все моє життя.
За помилки свої тебе караю,
І проклинаю вічне небуття.
Колись бажала щастя я земного,
Й гадала лихо стороною омине.
Тепер я кожну ніч жадаю лиш одного-
Напою терпкого, що збуджує мене.
В обличчі кожного, кого я зустрічаю,
Тебе одного бачу до сих пір.
І хоч тепер я смертного кохаю,
Я більше не людина, я – вампір!
03.IX.13
Хто я тепер?
© Copyright: Ирина Лунева, 2014
Свидетельство о публикации №114070404743
Свидетельство о публикации №114070404743
Рецензии