Покотилися степами молоді літа,
Кров гаряча українська,вилилась в жита,
Сполохнулись і застигли мрії у очах,
Завмира останнє слово в воїна устах.
Впав солдат у чисті роси батько чийсь і син,
Чийсь коханий, друг,товариш,вірний побратим,
Заридали українські матері,жінки,
Провожає Україна сина у віки.
І душа Його зорею лине в небеса,
Кров у стиглому колоссі маком воскреса,
А волошка вчистім полі ,то сльоза гірка,
Незабудки-наша пам"ять і журба тяжка.
Ти життя поклав за волю і за кращі дні,
Ти за націю вкраїнську згинув у борні,
Вічна слава,вічна пам"ять на усі часи,
Нескорений,вірний сину,ти усіх прости.
Над солдатом тихо плаче небо голубе,
Лан колоссям обіймає тіло молоде,
У вінок сплелися квіти й золоті хліби,
Світла пам"ять буде жити завтра і завжди.6/30/2014
Покотилися степами
© Copyright: Мария Круль, 2014
Свидетельство о публикации №114070107195
Свидетельство о публикации №114070107195
Рецензии