Літо – це завжди часи застою
Слабкої душі у окропі днів.
Хіба що, як зараз, заллє водою –
І я опинюсь на найглибшім дні.
У темряві плинній та прохолодній,
Де блимають очі осліплих риб,
Плавцями зробитись мої долоні,
Напевно, без перепон змогли б,
А перами гострими – довгі коси;
Лускою укрилося б тіло все…
Ви знаєте, рибу завжди відносить
В тенета, а нині й мене несе
Із сонних озер до дзвінких порогів,
Де осінь наступна наллє вина,
Аби відрядити мене в дорогу
До глибших поезій п’янкого дна.
27.06.14
Передчуття осенi
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114070104964
Свидетельство о публикации №114070104964
Рецензии
