Ніби відтинається частинами.
Ніби заховалася вдалі.
Доля… Осипає нас перлинами.
Та курличуть сумно журавлі.
В муках ми родились й помираємо.
З болем зустрічаєм новий день.
А так прагнем , щоб щодня стрічало
Сьогодення переливами пісень.
А так хочеться, щоб крила і злетіти.
А так хочеться подалі від землі.
Щось красиве щоб щодня творити.
Щоб співали в серці солов’ї.
Щоб кохати, бути щоб коханим.
Щоб потрібним бути врешті решт.
Щоб привітним бути, щоб жаданим.
Щоб добра в душі було без меж.
Хочеться вдихати аромати
Цвіту ніжного весняної пори.
Хочеться додому знов, до хати.
В світ, котрий ти сам собі створив.
Хочеться… Так хочеться багато –
Щирих друзів, розуміння і поваги.
Щоб прийшло і вже не щезло свято.
І у віршах творчої наснаги.
Доля
© Copyright: Олег Ярмола, 2014
Свидетельство о публикации №114063006985
Свидетельство о публикации №114063006985
Рецензии