я буду..

Я буду жить… Как и жила-в своей уютной тихой норке.
Шутить, смеяться и ворчать, как полагает балаболке…
Немного грустный оптимизм-я словно ослик за морковкой
хожу кругами. Все хожу. И мне становится неловко…
Нет… право глупо так роптать! Ведь говорят, что выбор волен!,
А счастье в том, что у тебя: Никто не умер, и не болен…
Внутри все пусто и темно. а-у! Там есть живое что-то?
… и тишина в ответ. Не жить!- а выть становится охота.


Рецензии
Живiть, Iрино, живiть!

Хай Вам щастить!

з щiрою повагою,

Владимир Кусков   29.04.2025 16:12     Заявить о нарушении
Живу. Іноді вперто, іноді навпомацки.
Іноді — зі сміхом, що дзвенить попри біль.
Іноді — з мовчанням, що важче за слова.

Дякую Вам за те “Живіть”.
Бо у світі, де звикли радити мовчати —
щире “живіть” варте більше, ніж тисяча порад.

Я живу.
Пишу.
І вчуся знову вірити.

І Вам — від серця:
“Живіть. І нехай Ваше слово завжди буде світлом для когось.

Ткач Ирина   29.04.2025 16:47   Заявить о нарушении