Навколо натовп, а душа самотня,
Як квітка, що в пустелі піднялась
По волі досконалій і Господній,
Але в піску корінням не взялась.
І на короткий час, на мить життєву
Не встигнувши душею прирости
До всіх речей по різному суттєвих,
Як час прийшов в сад інший перейти.
До кожної рослинки Бог уважний,
Він за тобой завжди спостерігає.
Єдиний Друг надійний Він і справжній,
Який все розуміє, бачить, знає.
Де б ти не ріс, яким би ти не був –
Господь про тебе, друже, не забув!
Навколо натовп, а душа самотня
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114062903672
Свидетельство о публикации №114062903672
Рецензии