Люблю я цю вічну природну красу,
Таку милодійну, дивовижну, перекрасну!
Люблю українську ранкову росу,
Що по степам розливається рясно.
Люблю я срібний туман поночі,
Той, що землю вкрива в прохолоду.
Люблю місяць що світить в душу крізь очі,
Той що п`є ставкову воду...
Люблю я грозу та град навіжений,
Блискавку, й грім що глушить вухо,
Люблю я вітер злий та скажений
І той що тихенько у фіранку дмуха...
Люблю я веселки волосся у стрічках,
Те, що купає вона у річках.
Люблю я цю вічну природну красу
Її я у світ в душі пронесу!
(С)ЛК (Лінда Карпенко)
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2014
Свидетельство о публикации №114062910328
Свидетельство о публикации №114062910328
Рецензии
