Кохання сходило в мені, неначе жито,
Зеленим поглядом очей хотіло жити!
Просило теплого дощу побільше крапель,
А дощ уперто не хотів у серце лляти!
Кохання жевріло в мені, хапало вітер,
У теплих водах течії хотіло жити!
Але ж ні весел, ні ріки, ні навіть цівки!
Кохання плаває, але не ходить пішки…
Кохання визріло б в мені, якби взаємне,
Але ж цей дощ неначе знав, що обрій темний!
Пекуча блискавка мене згасила струмом,
Лишивши від кохання слід і трохи суму…
28-06-2014 В. Пригорницький
Кохання сходило в менi...
© Copyright: Виталий Пригорницкий, 2014
Свидетельство о публикации №114062806986
Свидетельство о публикации №114062806986
Рецензии