Василь Стус. По чорних водах човен мiй поплив

С украинского


***
По чёрным водам чёлн мой заскользил,
и вот – ни неба, ни земли – безмерно
взыграли волны. Нужно так, наверно,
чтоб ты себя в той буре погубил.
Больное сердце надсадить готов,
под лютой властью мрачного Эреба
веди корабль свой дальше, за край неба,
где столько ждёт пугающих миров.
И всматриваясь в яростные волны
не ожидай, бессилию покорный,
что вымеряешь моря глубину,
ещё парит душа – пусть порван парус,
ведь шторм без крыльев ей пройти досталось, –
и зрит твой дух небес голубизну.


Оригинал

***
По чорних водах човен мій поплив,
і вже не видно ні землі, ні неба.
Зайшло на бурю. Мабуть, так і треба,
щоб ти себе в цій теміні згубив,
щоб хоре серце горем досадив,
скорившись волі лютого Ереба.
Пливи ж, мій човне, далі. Перед тебе
ще стільки є настрашливих світів.
Не заглядайся в моторошні хвилі
і не чекай, що в чорному знесиллі
ти виміряєш горя глибину —
ще майорить душа, немов вітрило,
котрому вітер обриває крила,
вона ж провидить далеч осяйну