ЛАДА

       ПОСЛУШАЙТЕ - http:///www.youtube.com/watch?v=kB8vPaayDgI



Настрій роялевий, змінний, мов клавіші…
Вранці – пір'їною з ковдри пухової
Я визираю… Навколо цікавіше?
Мляво встаю та шукаю приховану

Каву, кладу собі в чашку півложечки
Цукор? Ні-ні – шоколада клітиночку!
Довго він тане… Ковтаю по трошечки…
Час, мов завмер!  А промчала  хвилиночка -

Все, що для себе зловила! Прокинулась!
Ох, ця буденність: каструлі з пательнею,
Страви і посуд, прання, тільки піни - зась…
Дзеркалом – посмішка! Може модель тут Я?!

Ніжна пір’їнка десь ділась. Левицею
Спинку прогнула та в шафу за одягом!
Голос летить по кутках громовицею,
Тягнуться речі за дамою - потягом!

Бігти б куди? В магазин? Наряджалася,
Стільки спідниць  поміняла… Дурнесенька!
Десь те терпіння було, та урвалося,
Стала з левиці краплинка малесенька -

Слізка одна, з неї річка… Хмариною
Темною швидко злетіла над рідною
Хатою, впала на листя росиною,
Буде городина гарною, плідною!

Роси на коси і жіночка-матінка
Сину готує обід та,  цілуючи,
Довго голубить коханнячко в затінку,
Болі  душевні малого тамуючи…

День – як не був! Нота «ля» виляльовує
Вечір, що пристрасть гойдає-розкачує…
Біла пір'їна лежить, зачарована,
Гладиться, пеститься, любиться качуром…

Доля у когось, можливо, цікавіша…
Тільки себе відчуваю я - Ладою!
Ніч за роялем! Натиснула клавіші
Білі!  Про чорні ніхто і не згадує…


ОНЛАЙН-ПЕРЕВОДЧИК:

Настроение роялевое, переменное, словно клавиши...
Утром – пёрышком из одеяла пухового
Я выглядываю...  Вокруг интереснее?
Вяло встаю и ищу припрятанный

Кофе, кладу себе в чашку пол ложечки
Сахар? Нет-нет – шоколаду клеточку!
Долго он тает... Глотаю по немножечко...
Время - словно  замерло!  А промчала  минуточка -

Все, что для себя поймала! Проснулась!
Ох, эта будничность: кастрюли со сковородкой,
Кушанья и посуда, стирка, только пены - нету...
Зеркалом – улыбка! Может модель здесь Я?! 

Нежное перышко где-то делось. Львицей
Спинку прогнула и в шкаф за одеждой!
Голос летит по углам громогласно,
Тянутся вещи за дамой - поездом!

Бежать бы куда? В магазин? Наряжалась,
Столько юбок  поменяла. Дурочка!
Где-то то терпение было, и прервалось,
Стала из левицы капелька маленькая -   

Слезка одна, из нее река. Тучей 
Темной быстро взлетела над родным 
Домом, упала на листья росой,
Будет огородина красивой, плодотворной!

Росы на косы и женщина-матушка
Сыну готовит обед и,  целуя,
Долго голубит любимого в тени,
Боли  душевные маленького утоляя. 

День – как ни был! Нота «ля» вылялёвывает
Вечер, что страсть колышет-раскачивает.
Белое пёрышко лежит, очарованное,
Гладится, ласкается, любится селезнем.

Судьба у кого-то, возможно, более интересная.
Только себя чувствую я - Ладой!
Ночь за роялем! Нажала клавиши
Белые!  О черных никто и не вспоминает...

Лада — божество в славянской мифологии; богиня весны, весенней пахоты и сева, покровительница брака и любви.


Рецензии
хорошо когда женские хлопоты в радость и нет страха!

Кленова Ольга Валентиновна   09.08.2014 10:37     Заявить о нарушении
Благодарю, Ольга!

Елена Каминская7   10.08.2014 00:27   Заявить о нарушении
На это произведение написано 19 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.