Коли світи зійдуться у розмові,
підхопляться вітри й слова нестимуть...
Та, чи почуте буде кожне слово?
І, чи почуте буде саме тими?
Коли той світ надривно зашепоче,
схиляючись над вістрями безодні...
Та ні... Той світ туди не хоче -
то все вітри, що так на головні слова голодні.
Такі розмови рвати на шматки!
Отак безжалісно не шкодувати...
То все вітри! Вони такі. Такі!
І світ над прірвою не важко розгойдати.
Коли світам ніяк вже без розмови,
обпечені гарячими вітрами,
чи хоч один знайде потрібне слово,
щоб іншого у прірву не загнати?
19.05.2014.
Вiтри
© Copyright: Лидия Подолинная 2, 2014
Свидетельство о публикации №114062710210
Свидетельство о публикации №114062710210
Рецензии
