За слово правди вклонишся галантно –
Бува й болить... та не ятрить душі.
Цей біль цілющий – дякуєш стократно!
Та є слова, як змії, як вужі.
Колючі фрази, мов корчі тернові:
Та зціпиш зуби, скажеш “зась” ниттю,
Лиш блиснуть очі темно-бурштинові.
І хто ж без ран крокує по життю?
Засядеш вчитись, бо наука – диво!
Зневажиш зло в чужих словах-голках.
Малий твій досвід має перспективу,
Це лиш лінивим застить очі страх.
В квача заграють промені, мов діти,
І ти всміхнешся сонцю й небесам.
А той, що запаливсь тебе згубити –
Насправді губить щось, напевно, сам.
Мов корчi терновi...
© Copyright: Валентина Чайковская, 2014
Свидетельство о публикации №114062606003
Свидетельство о публикации №114062606003
Рецензии
