Дощі схибнулися та йдуть одноманітно...
Мій дах поїхав по шляху цього трамваю.
Я залишилась одинока та байдужа.
В душі безодня - це єдине, що я маю.
Всі божевільні намагались зрозуміти,
Та навіть їм цього, на щастя, не вдалося.
Чого хотіла - того досягнула,
Але самотність заплелася у волосся...
Я після нього не змогла кохати інших.
Хоча в житті моєму він зайняв так мало,
Одна доба, яка змінила все на віки.
Одна доба, яка тоді мене зламала.
Мене хотіли зрозуміти божевільні...
Та їм, на щастя, цього не вдавалось.
Вони шукали у моїй душі глибини...
Та лиш ім'я його у очі їм кидалось.
Мене хотiли зрозумiти божевiльнi
© Copyright: Кузьменко Екатерина, 2014
Свидетельство о публикации №114062509363
Свидетельство о публикации №114062509363
Рецензии