Ми і ранійш дивилися при світлі,
Та очі ось відкрились якось разом:
Ви нам обридли, навіть остогидли
Із тим д'ячком зацькованим Тарасом.
Із той проєвропейською пихою,
Що соромно вилазе из-під тина.
Із той напівесесівською грою,
Що навить для поляків тхне картинно.
Ось ваш Дніпро - і дівчини на пляжі,
Співає гімн юрба інтелігентів.
Та хто із вас усю ту кров покаже
На Божий бездоганній кіноленті?
Які ж но ви брехливенькі калікі!
Хоч киньте ненароком погляд черствий,
Як сдуру ви розчавили навіки
Усе це розшматоване братерство.
Усі за мир - і рани, рани, рани;
По дітях ви з гармат пуля щосили.
Ви кажете, що ви таки людяні,
Та зараз всі людяники поїли.
Ненажери
© Copyright: Николай Валерьевич Ширяев, 2014
Свидетельство о публикации №114062506380
Свидетельство о публикации №114062506380
Рецензии