Мені не байдуже, ти знаєш,
Чути, як затихають ранком солов’ї,
Вже стомлені за ніч.
Мені не байдуже, ти знаєш,
Дивитись в очі вранішній зорі,
Коли відступить ніч.
Той подих – подих росяного вітру.
В обличчя лине сонця сміх.
Крізь вії перші промені зорі
Зігріють.
Хвилина. Тиша. Подиху не має,
Він лине в небуття.
І лиш рука бліду руку стискає
А в іншу мить вже розіб'ється простір
Мільйоном різних голосів.
Чужих. Холодних.
Ранку вже немає.
Він втрачений
Для них
І лиш рука, та інша, що в руці блідій
Затулить сонце
Й знов крізь пальці
Ніби перші промені зорі.
Хвилина. Тиша
© Copyright: Майская Лена, 2014
Свидетельство о публикации №114062309547
Свидетельство о публикации №114062309547
Рецензии