Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
Небо шепоче, що сил більш нема.
У розпачі в сердце залазить тривога,
Лишаючи аркуш гнійного клейма.
Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
З'їдає мене світло сірих ночей.
Мої капіляри, немов з остороги,
Набрякли шалено на фоні очей.
Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
Цікавість веде нас у вирій біди.
Лишилися кволі, сумні монологи,
Що словом таврують болючі сліди.
Дороги..
© Copyright: Наталия Радей, 2014
Свидетельство о публикации №114061905007
Свидетельство о публикации №114061905007
Рецензии
