Мама

Ти для мене, мов сонце, що гріє теплом,
Найдорожча у світі людина,
Захистиш, приголубиш і втішиш завжди,
Найрідніша, кохана, єдина.
Твої очі всміхаються, наче зірки,
Твоє слово – найкраща розрада,
Найцінніше за всі неосяжні скарби –
Материнська розумна порада.
Лиш для тебе відкрию я серце своє,
Лиш до тебе безмежна довіра,
Бо від маминих слів аж душа співає,
В ній любов і надія, і віра.
Ти пробач мені, мамо, образи усі,
За сльозинку, пролиту від болю
І за те, що бездумно так примхи свої
Випускала нечемно наволю.
Серед випробувань, що приносить життя
Дуже легко навік загубитись
І коли огортає страху почуття,
На плече твоє хочу схилитись.
І тоді обіймуть, заспокоять мене
Ніжні люблячі мамині руки,
Всі незгоди і зло вона вмить прожене,
Не допустить ні болю, ні муки.
В цьому світі існує куточок добра –
Тепла й затишна батьківська хата,
Творить в ній чудеса берегиня сім’ї,
Мудра, щира, турботлива мати.
І до чого торкнеться чарівна рука –
Все життям і красою засяє,
Де посіє зернятко зі щирим теплом –
Райський сад дивовижний зростає.