Чомусь так сумно на душі,
леліються останні примхи долі,
із ними віданні твої слова недужі,
у головній співочій ролі.
Що краще було б нам? - ненародитись,
що краще було б нам,- життю повіки не служити.
Лише в прірву водяну дивитись і дивитись.
І кожну неправдиву думку в голові убити!
Лише кому, кому це так потрібно?,-
Щоб ми отут отак жили.
ну а туга нас покривала вже потрійно,
а ми собі жили, й жили.
А на закінченння скажу, ми тут не просто так,
комусь відведено страждання,
хто вірить у брехливий зодіак,
ну,.. а кому не миле і кохання!
***
© Copyright: Джазовая Струна, 2014
Свидетельство о публикации №114061704542
Свидетельство о публикации №114061704542
Рецензии
