Вона лунаа не наче пісня
В серцях і в думах всіх людей
Вона це дух не зламний й не похитний
Вона стоїть, як скелі у пітьмі
Стоїть мовчить і плаче у душі
Відкриті очі повні від журби
Лягають сльози їй на губи
Вінок укритий краплями дощю
Який не падає а піднімае з долу
Свої тіла краплини душ
Що не повернуться ніколи
Які пішли на вік кудись
Але вона стоїть цілуе щоки вітер
Замерзла бідна хочеться тепла
Але з усіль собаки дикі
Її маленьке , тіло рвуть
Беззахисна загорнута у кров
Стоїть із свічкою моя любов
Така не зламна та едина
Моя країна Україна
Така не зламна та едина
© Copyright: Станислав Аракильян, 2014
Свидетельство о публикации №114061610840
Свидетельство о публикации №114061610840
Рецензии