Прольються спогади старими піснями
Знову, твоє ім'я нашептує ніч
Мила моя, прийди до тями
Воскреси мене, ми знову віч на віч
Лізуть у голову дивні думки
але, я один - ніякого "ми"
Усі твої фото і голос твій
остання надія - мій монастир
В своїй голові, я бачу картини,
де ми на пероні, в якійсь квартирі
говорим, сміємось і десь б'ється посуд
Досить, з мене досить, нема більше сил
Все ж таки правда...
Кохання - це біль,
Кохання - це страта
Кохання - це гра у війну, де солдати
стріляють у серце, в самісінькі груди
І кожен отримує по заслузі
Я зрозумів, через рік каяття
ця битва точно не має кінця
Спогади
© Copyright: Лео Давин, 2014
Свидетельство о публикации №114061610729
Свидетельство о публикации №114061610729
Рецензии