бо не відчути вже ні сну, ні болю
мабуть, загублений в дорозі небуття
в останній раз я проклинаю долю,
в останнє бачу я своє життя
побачити те полум'я в зіницях,
відчути подих світла та тепла
мабуть, уже не мені доведеться
мабуть, від мене вдача вже втекла
на самоті з думками та минулим
в кімнаті всіх невимовлених слів
схопив, і, мабуть, не відпустить
схопив, та душить гнів
на самотi
© Copyright: Егор Шульган, 2014
Свидетельство о публикации №114061210322
Свидетельство о публикации №114061210322
Рецензии