КП
Нове – старе давно забуте,
Спокійне й рідне, мовчазне
В очах твоїх...
І не збагнути,
Чому воно мене веде
До пам’яті, що оживає.
Завжди й ніколи, скрізь – ніде.
Вона усе про мене знає,
Чекає, кличе, забере
Знову до себе і розкаже
Про те, що знати я бажав,
І непобачене покаже,
Знайде, що довго так шукав.
Поверне і собою буде,
Назавжди і без вороття,
Новим старим забутим чудом
Минулого чи майбуття.
21.05.14
Нове старе
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114061105702
Свидетельство о публикации №114061105702
Рецензии