КП
Світла сонячна блакить
Майорить.
Я – жайворон, я – квітка поля,
Я – степ, що кузьками дзвенить...
Час зупинивсь.
Повітря – воля.
Прозора і глибока мить.
Шукатимеш мене – впізнаєш.
Почуєш, як джмелем дзижчить моя душа, –
Себе згадаєш.
Бо ти – це я, а я – це ти.
І більшого уже не треба.
Душі єднаються усі
Там, де безмежність вище неба.
21.05.14
Свiтла сонячна блакить
© Copyright: Олег Вербовий, 2014
Свидетельство о публикации №114061104239
Свидетельство о публикации №114061104239
Рецензии