Моя країна – це мала дитина, в руках калина,
По стежині між руїни до згину йде до істини,
З думками чистими, простими,
Серед диму підіймається з колін,
Єдиний стимул - дзвін, що лунає через роки.
Прадідів кроки вели у світ широкий в різні боки,
Так було доки не наклали темні вроки в рядки,
Історії сторінки стоптали темні вершники, все ж таки,
Ми одної крові і готові до бою,
Якщо лише війною відстоїмо долю свою,
Чистою росою у полі поляжемо за волю тих, хто
Серед темряви проносить світло,
Залишим світу слід, що протягом всіх літ буде помітним,
Завжди буде серцю рідним,
Бідним і багатим, мов дорога до хати,
Бо в нас країна єдина і нам її берегти.
09.06.14
Патриотичний
© Copyright: Игорь Вакарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114060905143
Свидетельство о публикации №114060905143
Рецензии
