І знову босоніж, моя Україно,
Стоїш серед смутку і сльози в очах...
Між твоїх синів де знайти того сина
Хто б виніс тебе із вогню на плечах?..
Обкрадена вкотре і зраджена знову,
Що ж в тебе за доля, Вітчизно моя?
Забули нащадки Тарасове слово -
Де їхнє коріння, де їхня земля.
Останню сорочку із неї зніміте!
Бо ж байдуже вам, що надворі зима.
Та знайте, нещасні, що вам на цім світі
І навіть на другім прощення нема!
Давно спочівають сини запоріжські,
Хмельницький не встане з сирої землі.
Покайтеся люди! Бо час дуже близько
Де згинути можем усі взагалі.
Отямтесь! Війна між братами - то гірше
Усіх, що є в світі гріхів і образ.
Врятуйте життя Україні, бо більше
Нікому вона не потрібна крім нас!..
Отямтесь!
© Copyright: Натали Амар, 2014
Свидетельство о публикации №114060903753
Свидетельство о публикации №114060903753
Рецензии
