Я чудувавсь на сміх її,
Їй вдивовижу подив мій;
І дотик довгих білих рук
Я перейняти не умів.
Та якось, як прощались ми,
У затінку дерев самі,
Торкнутись пальчиків її
Ніжніш, ніж ґречно, я посмів.
Так, недомовки зайві тут,
Між нами злагода, та все ж
Ізнов я бачу осміх цей, -
довічну нездоланність меж.
Переклад. Оригінал:
ALLEN TATE
Edges
I've often wondered why she laughed
On thinking why I wondered so;
It seemed such waste that long white hands
Should touch my hands and let them go.
And once when we were parting there,
Unseen of anything but trees,
I touched her fingers, thoughtfully,
For more than simple niceties.
But for some futile things unsaid
I should say all is done for us;
Yet I have wondered how she smiled
Beholding what was cavernous.
Иллюстрация: http://louijover.tumblr.com
Нездоланнiсть меж
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2014
Свидетельство о публикации №114060910449
Свидетельство о публикации №114060910449
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.