Свiтлiй пам'ятi Ганни Свiтличноi
Я не знала Ганну Світличну,
Не читала її віршів,
Не складала пісень ліричних
З таких гарних довершених слів.
Я жила на межі з Павлоградом,
Олефірівка – поруч село.
Якби знала, поїхала б радо,
Та нагоди, на жаль, не було.
А в цю ніч прочитала книгу,
Її книгу - «І буде лет…»
Познайомилась. Кров навіть стигне…
Мої думи для вас не секрет.
Я здіймалася в небо на крилах,
Дощик слів мене рясно кропив:
Так, як Ганна Світлична любила,
Мабуть, в світі ніхто не любив.
Краєвиди сільські оспівала –
Ніжно росами степ виграє!
Поруч з серцем, що світ відчувало,
Імпульсує серце моє.
Кожне слово дароване – свято!
Кожне слово – до серця мені!
Кожен лет сокровенно-крилатий
Прикрашає буття на землі.
2005
Ганнi Свiтличнiй
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114060808203
Свидетельство о публикации №114060808203
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.