У потязi
вона та я, у потязі до неба.
Кохання, швидше, вийде на зупинці...
Хай собі йде, коли йому так треба.
Спроваджу я його сумом прощання,
котрий в обійми щастя загорну.
Хто зна, чи та зупинка вже остання--
та потяг, я на ній не зупиню.
(ХТ 04.06.2014)
Свидетельство о публикации №114060803099