...Навіщо мене називаєш пророком
І прагнеш побачити мій диво-світ?
Чому я сумнішим стаю з кожним роком
Ти хочеш детальний отримати звіт?
Я кожної ночі дівлюся в безодню –
Крізь погляд мій в сни зазирає вона.
За жадібну душу, шалено голодну,
Йде десь під махсомом незрима війна.
Снаряди-думки пролітають парсеки,
Руйнуючи ницих бажань моноліт.
Та гавкають пси і ланців їхніх скрегіт
На поміч дітей закликає Ліліт.
Ти теж забажав зазирнути в безодню?
Дивися у ока мого мікроскоп
Крізь лінзу зі слів невимовно холодних.
Та вчасно, як встигнеш, скажи собі «стоп»...
2010-07.06.2014
Пи.Си. Переробка твору
Ти певен?
© Copyright: Александр Зубрий, 2014
Свидетельство о публикации №114060708653
Свидетельство о публикации №114060708653
Рецензии