Розбиваюсь об тебе ніби об камінь Стрий.
А яка із моїх пісень долетить до неба?
Хотіла голубкою, та у ролі сестри
бинтувати рани мене довела потреба.
Серед сумних рядків, ніби весінній квіт,
шукаю таке закодоване лагідне слово —
Знаходжу лише мудрість: «Як казав Заповіт…»
І безплідною папороттю засинаю знову…
Що ж ти, мій Бескиде, пронизуєш ніч?
Мені ще на ранок прати кривавий ситець.
Ти мені витримки хоч запозич:
Перегортає сторінку наш Долеписець.
карпатське
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2014
Свидетельство о публикации №114060700684
Свидетельство о публикации №114060700684
Рецензии
