Вiночкова доля

Україна зеленіє нині,
Щедре літо на тепло, цвітіння!
Вся на Трійцю як зійшлась родина,
Біля печі розвела пахтіння:

Пироги, рулет, сальце, ковбаска,
Риба, птиця – що душі завгодно!
Гриб-дідусь, ще може (Божа ласка) –
По лепесі, мов гусаче, ходить.

А дівчата, трійко їх – красуні,
Все зробивши, по стежині тихо,
Як лебідки білокрилі, юні,
Попливли у гай, шукати втіху,

Що у квітах, у водиці чистій,
У віночках, що пливуть по річці,
У гаданнях, де любов є – змістом!
Три віночки - по блакитній стрічці:

Перший руся вкрала - хоче вельон,
Водяний довгенько нею  марить!
Чорну хустку, не  дорогу встелять,
Тій дівчині з моря сліз і чварів…

Другий кличе вдалечінь за обрій,
Сіла бабка на пелюстки й править!
Буде щастя і родина добра,
Ще  красуня  вхопить вдачу й справу!

Третій плив, його зловило гілля -
А дівчина не жона - коханка!
Мила краля, де ж твоє весілля?
Тільки день  сінневим стане ранком!

Обійнялись три сестри у лузі,
Їх сердечка, мов оденьке стало.
Шість струмочків у ставок ілюзій
Все текли та росами блищали…

ЯК НАШІ ПРЕДКИ СВЯТКУВАЛИ:

Іоан Златоуст розповідає про звичай прикрашати домівки зеленню в цей день, а Григорій Богослов описує літургію та велику вечірню службу цього дня. Священнослужителі одягаються в зелений, білий чи золотавий одяг, що означає силу Святого Духу, а ікони прикрашають березовими гілками.

Згодом християнські звичаї Свята Трійці тісно переплелися зі слов’янськими (язичницькими) традиціями відзначення Зелених свят. Найдавнішим є обряд прикрашати свою оселю гілками дерев, квітами і, ідучи до храму нести з собою букети. Це символізує живу, відновлюючу силу Святого Духу, пробудження природи та оновлення душі людини. З квітами пов’язують ще один звичай: у день Трійці ворожили на здоров’я та тривалість життя своїх рідних. Дівчата ж плели вінки та кидали у воду: якщо вінок тоне – це поганий знак, якщо пливе – усе буде добре, а якщо спиниться на місці – не скоро буде весілля. Традиційними були співи, хороводи і танці, що тривали до самого ранку.

На Поліссі побутував обряд «Водити куста», роль якого виконувала дівчина. Зібравшись таємно в лісі, молодь вибирала за кустянку найкрасивішу дівчинку або жінку, одягали її у зелене вбрання — голову заквітчували віночками та галузками з берези, а решту прикривали лепехою. Після цього кустянку вели у село із піснями, заходили до кожної хати вітати господарів, які за це своїх гостей щедро обдаровували.

Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого великого свята не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка – різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння, зазвичай, влаштовували в лісі, біля річки або ж у полях; застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.


ТРОИЦА и ОБРЯДЫ - dom.a42.ru/archives/7498