Не знайду твоїх слідів,
Невже вони не особливі?
Напевно ти переступати вмів
Через поля мрійливі?
Ні, сколихнувся якось мак,
Знайшовши сили, щоб піднятись.
Але відчув розтоптаності смак,
Цілуючи землю вперше не хотілось сміятись.
Погнулась натура рослини.
Краще б обрав інші дороги.
Знай і на тебе знайдуться глини.
Не все ж збивати квіткові пороги.
Ти не помітив на що наступив.
Думав трава низькоросла?
Та все ж знайшовся той, хто сльози пролив й оживив.
Віра – якість доросла!
14.02.11р.
Розтоптавши кв тку
© Copyright: Татианна Ткачук, 2014
Свидетельство о публикации №114060608899
Свидетельство о публикации №114060608899
Рецензии