Зелені вулиці постали гордовито
Пташки щебечуть де не де
Йде волоцюга долею побитий
І за плечима згорточок несе
Його мороз і вітер не здолає
І люди як шакали злі
Колись він був властитель цього світу
Він легко міг зробити все
У нього були «Довгі Руки»
І серце добре та м’яке
Він засудив надовго не одного вбивцю
Його боялися усі
Та вбивши його донечку маленьку
Він влаштував розправу у суді
Його ще довго в госпіталь водили
Та все ж отримав він своє
І ось тепер такий самотній
З старими фотографіями доньки
У згорточку їх пронесе
Коли йому вже стане тяжко
І руки опускаються на дно
Відкриє той альбом пожовклий
І знову все як зацвіло
Там дочка в море ледь забігла
А там вони біля слона
Ах вибач мене доцю мила
Не та професія була…
***
© Copyright: Станислав Осетров, 2014
Свидетельство о публикации №114060500727
Свидетельство о публикации №114060500727
Рецензии