Звелись надії нанівець,
Лишивсь лиш дим від мрій рожевих.
І зрозумів я накінець,
Що я убогий покупець
Життєвих дріб’язків дешевих.
Згаса любові каганець,
Та в час вселенського погрому
Не йду я сліпо навпростець,
Я не топчу людських сердець,
Не ріжу люто по живому.
Останній злодій, смерті жрець -
Взірець і приклад сьогодення.
Коли ж мені вривавсь терпець,
Не брав я навіть камінець,
А клав за пазуху прощення.
Я землю рив, немов сліпець,
Минулі ворушив роки.
О Боже, Боже, Свят Отець!
Ми схожі стали на овець
І ріжуть нас лихі вовки.
Цінніш за крадений скарбець
Тоненька праведна свіча,
Маленький сірий горобець,
Коли в нім правди промінець,
Поб’є орла з нутром сича.
Мізків стача лиш на свинець
Та й нащо юдам мирна пря.
Вступаю я у смертний герць.
Я ще жилець? Чи мо’ вже мрець?
Згасає в холоді зоря.
ЗгасаЕ в холодi зоря
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114060207883
Свидетельство о публикации №114060207883
Рецензии