Украинский стих

Засніженой стежиною

Засніженой стежиною іду,
Шлях до домівки знову прокладаю.
Далеко чути по снігу ходу,
Яка з зимой холодной розмовляє.

Скільки таких верталось звідусіль,
Таких як я дороги даль топтали.
З містечок, мегаполісів і сіл
В свій час додому кроки навертали.

Мій дім, не просто дім – садиба, двір
Він, як перлина в золотій оправі,
На світі є багато різних вір,
Але моя дає на Небо право.

Там є мій дім, там бажаний спокій, –
Хоча напевно снігу там немає,
Але будинок матиму новий,
Який ніякий вітер не зламає.

Туди й спішу, і світло вабить зір
Серед зими, чи осені, чи літа.
Дійти так хочу, дійти наперекір,
Чим не була б дорога моя вкрита.

Самотність і безсилля і журба
Собою криють життя щасливі миті,
Тоді непевно і важка хода,
Тоді усі стежки снігами вкриті.

Але хіба ж це може зупинить
Мої стремління дому всі дістатись?
Господь душі на поміч поспішить,
Щоб витримала і змогла встояти.

Ніщо не зломить, не затьмарить ціль,
Вона висока – вище не буває,
Вона достойна крокувать скрізь біль
І нагороду вірним обіцяє.