Юр й Шевчук. Раптово зниклий

Двері зачинено, він більше не вертавсь,
Ніхто не бачив: не було нагоди
Напевно просто він про щось дізнавсь:
Що є дорога і краса природи,
Раптово зниклий, як мені знайти,
Стати листівкою і вирватись з мережі,
Невірний крок, що станув на путі
Століть, що нищать низь і вежі.

Я помічаю, бачу – всюди ти,
Лежиш ти сумно снігом по алеях,
У листі вогкому, потріпанім гнізді,
На мертвих кулях та по вбитих цілях.
Раптово зниклий, я десь помічав,
Знайомі очі, усмішку і ходу.
Коли зникав, ти щось мені кричав
Про злу любов і хтів зі спиртом воду.

Раптово зниклий, тобою я назву дорогу
Раптово зниклий, тобою я назву дорогу,
Тобою я назву дорогу,
тобою я назву дорогу.

Раптово зниклий світ цей намісив,
Додав до суті крапельку людини,
Без наготи, без ксиви і домів,
Лише на трохи вийшов він із днини.
Раптово зниклий, знання маєш ти,
Про те, як вийти поза межі смислу,
Ти не воскрес, та вічний з Ним завжди
Винищуєш всі формули і числа.

Раптово зниклий, тобою я назву дорогу
Раптово зниклий, тобою я назву дорогу,
Тобою я назву дорогу,
тобою я назву дорогу.

Життя дорожчає, не має більше сил,
Лікує після бійки рани всякі,
Але на цій ти бавовні світил
Мені показуєш таємні якісь знаки.
Раптово зниклий, знаю, ти живий,
Бо вас мільйони ходять поміж нами!
Дивіться на могили з номерами
І на свій шлях, що є у вас прямий.

Раптово зниклий, тобою я назву дорогу
Раптово зниклий, тобою я назву дорогу,
Тобою я назву дорогу, тобою я назву дорогу.
Тобою я назву дорогу,
тобою я назву дорогу.
Тобою я назву дорогу…