Мамо…
Побачимось колись на тому світі,
На тому світі, де квітує рай,
Де сонцем Божим всі серця зігріті.
Ти з посмішкою там мене стрічай.
Мамо…
Я принесу тобі удосвіта дарунок –
Свою любов, що й досі пломенить.
Я завше пам’ятаю твій цілунок,
Який солодким спомином яснить.
Мамо…
І відстані між нами вже не буде,
Ні хмар, ані часУ, ні суєти.
Ідуть невпинно на Голгофу люди…
Свій хрест і я туди буду нести.
Мамо…
Зустрінь мене у ту скрутну хвилину,
В пітьмі крислатій сонцем засвіти!
На тій межі нехай страждання мИнуть.
В твої обійми, мамо, буду йти…
13.01.2011
Мамо...
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114053109985
Свидетельство о публикации №114053109985
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.