Душа стомилася...

Вже від овацій і вітань
Душа стомилася і тіло,
А від претензій, зазіхань
Набридло все, осточортіло.

Лиш прийде спокій – знову стрес
Кладе на горло дві руки,
І все частіше із небес
У безвість падають зірки.

Міліє став, коротша путь,
Я не складаю світлу оду.
Коли б то знову повернуть
В пасьянс розкинуту колоду.

І заричать подібно леву,
До одуріння, хрипоти,
І в ніч безумства королеву
На шлюб повести без фати,

Без одіяння, без прикрас,
А так, в чім мати народила.
Нехай би зупинився час,
Справляла б шал нечиста сила.

Я б весь прийняв - до йоти - гріх
І вік молився б на колінах,
Я б заплатив за все і всіх
За ніч оту, в найвищих цінах.


Рецензии