На землю наближається світанок,
Приходить з ним чудова мить –
Пора казкова в теплий літній ранок,
Тихенько, людоньки,
Природа іще спить!
… А ні!
Уже тихесенько шепочуть щось дерева,
Потріскують своїм гіллям зі сну,
І багровіє сонечко край неба,
Заводить пісню соловей ясну.
Уже й прокинувся синочок-вітер,
Легесенько пробігся навкруги,
Побавився із хмарками і квітам
Напитись дав прозорої води.
Усе і всюди п’є повітря свіже
І сили набирається з роси,
Тут глибоко життя і вільно дише,
Не забирай його в природи й не проси!
***
© Copyright: Валентина Григорян 2, 2014
Свидетельство о публикации №114052403769
Свидетельство о публикации №114052403769
Рецензии
