Розлучник
То я ріднилася з сльозою,
Та довіряла їй свою журбу.
Верба втішала хвилі над водою
Як же я розуміла ту вербу...
Повз хмар, всміхався загадково місяць,
Так, наче б то всі зорі розгубив.
Він вітром шепотів мені: "всміхнися"
Й навмисне із сльозою розлучив.
(ХТ 28.04.2014)
Свидетельство о публикации №114052402830