шкіра згоріла від твого подиху,
розправивши крила, як вітрила,
напів кроку від вбивчого дотику,
чому ж цю мить втримати не зуміла,
я знову не зуміла пережити день,
безвихідь. можливо мені наснилось...
що на вулиці оксамитовий серпень.
що теперішнє позаду залишилось.
мені не байдуже до твоїх слів,
вони проходять крізь мене,
немов тіні загиблих воїнів,
із собою несуть життя і не одне.
струна бринить , музики грають,
я перегортаю доленосні сторінки,
наші думки нас підкоряють
звідси й такі прості помилки,
душа відпускає небесні салюти
і посмішка твоя наброчуд тепла
я мабуть відчую тебе всюди,
допоки моя пристрасть нестерпна.
моя пристрасть нестерпна
© Copyright: Виктория Лисовская, 2014
Свидетельство о публикации №114052300825
Свидетельство о публикации №114052300825
Рецензии