А от тепер вже дійсно голубе,
Деінде в нім висить хмаринок вата,
В стрижів сієста, чом не переспати
Жару, у снах зустрінувши тебе?
Не «рози – сльози», а якщо й вони?
Можливо, винен, тільки без вини.
Не хочу говорити більш про війни
Не стану турбувати, будь спокійна.
Без назви можна?
© Copyright: Петр Коваль, 2014
Свидетельство о публикации №114052300717
Свидетельство о публикации №114052300717
Рецензии