За порогом
горнулося до рання,
Та мить іще і в забуття піде --
те, як у погляді останньому кохання,
колишеться з нікуди у ніде.
Так, дивний спогад --
я, наче в гіпнозі,
шепнула тихо: "обійми"...
Розлуку ми лишили на порозі,
а за порогом залишились
тільки ми...
(ХТ 23.04.2014)
Свидетельство о публикации №114052305615