Ти можеш фібрами душі
Здобути враз нові співзвуччя,
і, мовби пишучи вірші,
Ти відібрав благополуччя.
Новий акорд - то нищівне цунамі,
І кожна нота - подих жаху.
Чи так повинно буть в твоєму храмі,
щоб кланялись усі у ноги страху?
А може ти - воїн, може
Ти б’єшся за нас у вихорі битви,
І от чом в душі твоїй так непогоже...
Так врятуй, так врятуй же нас, Боже!
Так почуй же ти наші молитви!
***
© Copyright: Ипполит Удалённый, 2014
Свидетельство о публикации №114052300207
Свидетельство о публикации №114052300207
Рецензии